ПРОТИЕРОЗІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ

Електронний підручник

Головна

Теоретичні відомості

Глосарій

Словник землевпорядника

Додатки

Навчальна програма

Список використаних джерел

Укладачі

ГЛОСАРІЙ

 

А   Б   В   Г   Ґ   Д   Е   Є   Ж   З   И   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ь   Ю   Я

 

А

АДМІНІСТРУВАННЯ – організаційно-розпорядча діяльність менеджерів, керівників та органів управління.

АКЦІОНЕР – юридична чи фізична особа, яка купує акції фірми, тобто цінні папери, що дають право на отримання відповідної частини прибутку - дивіденду.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО (АТ) – організація, статутний капітал якої сформовано за рахунок пайових внесків акціонерів шляхом придбання ними акцій даної організації.

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ – це система управлінських заходів по діагностиці, попередженню, нейтралізації, подоланню кризових явищ та їх причин на всіх рівнях управління організацією.

АПАРАТ УПРАВЛІННЯ – це сукупність управлінців, які в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників.

АСОЦІАЦІЯ – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

 

Б

БІЗНЕС – підприємницька діяльність з метою отримання прибутку шляхом створення та реалізації продукції, робіт чи послуг; незалежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї як спосіб існування.

БІЗНЕСМЕН – підприємець, власник капіталу, що знаходиться в обороті і приносить дохід. Ним може бути ділова людина, у якої немає підлеглих, або яка не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником її акцій або є членом її правління.

 

В

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це зобов'язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення. Фактично індивід укладає контракт з організацією на виконання певних завдань в обмін на отримання визначеної винагороди.

ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ – сукупність виробничих підрозділів і підрозділів забезпечення, взаємопов'язаних через виробничі процеси чи сукупність технологічно пов'язаних у процесі виробництва елементів (робоче місце - виробнича дільниця - цех - підприємство).

ВИРОБНИЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність внутрішніх змінних, які за допомогою процесу управління пристосовані до потреб організації.

ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ – основна ланка національної економіки, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання факторів виробництва: землі, капіталу і праці.

ВЛАДА – бажання, послідовне намагання та можливість здійснювати реальний вплив на розвиток ситуації чи на поведінку інших людей з якоюсь метою, контролювати їх, брати на себе відповідальність; можливість впливати на поведінку інших.

 

Д

ДЕЛЕГУВАННЯ – це передача знань і повноважень конкретній особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ –- делегування вищими рівнями управління нижчим рівням своїх повноважень та відповідальності.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ – одночасний розвиток кількох видів виробництва чи діяльності, розширення асортименту продукції, робіт чи послуг.

ДИРЕКТИВА – рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій, господарських систем і галузей.

 

Е

ЕКОНОМІЧНА ПІДСИСТЕМА – сукупність економічних елементів, основана на технічній підсистемі, що зумовлює певний перебіг економічних процесів у межах підприємства та його структурних підрозділів.

ЕКОНОМІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ – розроблення планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників.

ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ МЕНЕДЖМЕНТУ – управління виробництвом з метою координації використання матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей.

ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ – засоби впливу, орієнтовані на економічні, індивідуальні і колективні інтереси людей.

ЕКОНОМІЧНІ СТИМУЛИ – чинники, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економіки до вирішення конкретних виробничо-господарських завдань відповідно до мети організації.

ЕЛЕМЕНТ – це відособлена частка системи, що має специфічні властивості і особливе призначення.

ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ – невід'ємні взаємопов'язані складові, що формують комунікаційний процес.

ЕТИКА – норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою, або яких вимагає від неї оточення.

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ – результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання.

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙНА – організаційна результативність, яка характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо.

 

З

ЗАВДАННЯ – це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Передбачають роботу з предметами праці, знаряддями праці, інформацією, людьми тощо.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ – це правила, які регулюють діяльність систем менеджменту організацій загалом, відповідно до закономірностей менеджменту.

ЗАДАЧА – це передбачена робота, серія або частина роботи, яка повинна бути виконана наперед встановленим способом у чітко визначені строки.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА –- це винагорода або заробіток, обраховані у грошовому обчисленні, які за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.

 

І

ІНВЕСТИЦІЇ – вкладення капіталу з метою одержання прибутку або усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницької й іншої діяльності для одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

ІНФОРМАЦІЯ – відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, події, явища, які отримують і якими обмінюються люди безпосередньо чи за допомогою певних пристроїв.

ІНФРАСТРУКТУРА – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують різні сфери економіки (фінансові інституції, транспортні сполучення, зв'язок, консалтингові служби, комунальне господарство, охорону здоров'я тощо).

 

К

КЕРІВНИК – це особа, яка очолює організацію, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними йому матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами.

КЕРІВНИЦТВО – вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій; право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання.

КОМУНІКАЦІЯ – це обмін інформацією між людьми, за допомогою слів, букв, символів, жестів, через які висловлюється ставлення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра і взаємоприйняття поглядів.

КОНТРОЛЬ – це процес забезпечення організацією своїх цілей.

КОНФЛІКТ – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами.

КРИЗА – це вкрай загострене протиріччя в соціально-економічній системі організації, яке погрожує її життєдіяльності в навколишньому середовищі.

 

Л

ЛІДЕР – особистість, яка користується беззастережним авторитетом і повагою у зв'язку зі своїми особистими видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями.

ЛІДЕРСТВО – це здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

 

М

МЕНЕДЖМЕНТ – це самостійний вид професійної діяльності, направлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів з обов'язковим застосуванням економічних методів управління.

МЕНЕДЖЕР – це найманий професійний управляючий, що не є власником підприємства; це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в зовнішньому середовищі, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

МЕТОД – захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у певній сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції.

МІСІЯ – це основна, загальна ціль організації, яка чітко визначає причину її існування.

МОТИВ – це внутрішня спонукальна сила, яка примушує людину до здійснення певних дій або вести себе певним чином.

МОТИВАЦІЯ – це процес спонукання людей до праці, який передбачає використання мотивів поведінки людини для досягнення особистих цілей або цілей організації.

МОТИВУВАННЯ – вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.

 

Н

НОРМА УПРАВЛІННЯ – це кількість працівників, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні менеджера.

НОРМА ЧИСЕЛЬНОСТІ – це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання певного обсягу роботи за визначений період часу.

 

О

ОБ'ЄКТ МЕНЕДЖМЕНТУ – процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об'єднань та інших організацій.

ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ – елемент (група елементів) системи управління, який змінює свою поведінку під впливом суб'єкта.

ОПЕРАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів та виконання об'єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень.

ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ – періодичне або безперервне порівняння фактично одержаних результатів з планом і наступне їх коригування, яке забезпечує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану.

ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА – це система повної виробничої діяльності організації, яка складається з трьох підсистем: переробної, забезпечення, планування і контролю.

ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – це управління виробничими процесами, за допомогою яких сировина перетворюється на товари та послуги.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ЧАС – це час, необхідний для виконання встановленого комплексу послідовних дій та операцій по відношенню до одиниці продукції.

ОРГАНІЗАЦІЯ – це процес створення такої структури підприємства, яка надає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення загальних цілей.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА – це сукупність підрозділів основного, допоміжного і обслуговуючого виробництв організації.

 

П

ПЛАНУВАННЯ – вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

ПОВНОВАЖЕННЯ – це обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля її співробітників на виконання певних завдань.

ПОДІЛ ПРАЦІ В МЕНЕДЖМЕНТІ – визначення спеціалізованих видів робіт і закріплення їх за управлінськими працівниками та їх групами.

ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ – це правила, основні керівні ідеї, норми поведінки і орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються і в рамках яких реалізуються цілі організації.

ПРОЦЕС КОНТРОЛЮ – це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю, спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних задач і застосування відповідних принципів, методів, технічних засобів і технології контролю.

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ – це послідовність певних завершених етапів, виконання яких сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації.

 

Р

РЕГЛАМЕНТУВАННЯ – це процес встановлення сукупності правил, положень, які визначають порядок діяльності організацій, структурних підрозділів, окремих працівників.

РЕГУЛЮВАННЯ – це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розробки і впровадження відповідних заходів.

 

С

САМОКОНТРОЛЬ – контроль працівником власних дій, операцій, виробленої продукції тощо.

СИСТЕМА – це внутрішньо організована сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення поставленої мети.

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА – це система заходів, яка розрахована на перспективу і забезпечує досягнення конкретних цілей, шляхом координації і розподілу ресурсів підприємства.

СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – це управлінська діяльність по опрацюванню і реалізації рішень, направлених на повне та ефективне використання наявних ресурсів, спрямованих на виконання завдань поставлених перед організацією на перспективу.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ – це системний, аналітичний підхід, який аналізує бізнес і навколишнє середовище як єдине ціле.

СТИМУЛ – зовнішня причина, яка спонукає людину діяти для досягнення поставленої мети.

СТИМУЛЮВАННЯ – це застосування по відношенню до людини стимулів, які діють на його зусилля, стоять перед організацією і включають відповідні мотиви.

СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ – це сукупність характерних методів, прийомів і способів здійснення управлінської діяльності, форм взаємовідносин і особистої поведінки керівника.

СТРЕС – це емоційний стан організму, який обумовлений надмірним тиском на особу і згодом здійснює на неї деморалізуючу дію.

СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ – це логічний взаємозв'язок рівнів управління і функціональних зв'язків, побудовані у формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.

СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ – це упорядкована сукупність зв'язків між ланками і робітниками, зайнятими вирішенням управлінських задач організації.

СФЕРА КОНТРОЛЮ – кількість осіб, що знаходиться у підпорядкуванні одного керівника.

 

Т

ТЕОРІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ – засіб організації знань і досвіду, спрямований на удосконалення практики управління за допомогою досліджень, емпіричної перевірки теоретичних принципів і методів та практичного оволодіння ними.

 

У

УПРАВЛІНСЬКА ІНФОРМАЦІЯ – це дані, які є об'єктом зберігання, передачі, перетворення і використовуються для активного впливу на регулювання виробничою діяльністю організації.

УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ – це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у згідно з ціллю системи менеджменту.

УПРАВЛЯЮЧА СИСТЕМА – це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив.

 

Ф

ФАКТОРИ ВПЛИВУ – це рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують запланований результат.

ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ – це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт для досягнення поставленої задачі.

 

Ц

ЦІЛЬ – це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

 

Я

ЯКІСТЬ УПРАВЛІННЯ – це ступінь відповідності поведінки системи управління конкретній ситуації, яка дозволяє організації впевнено триматися при швидких змінах у внутрішньому і зовнішньому середовищах.

 


 

На початок